Історія слінгоносіння в Україні

Не така вже і рідкість сьогодні, коли сучасним мамам закидають використання слінгу як модного аксесуару. Але порівнюючи логічно дві основні дитячі переноски – візок та слінг – стає очевидним, яка з них була придумана раніше. А якщо перевірити це в ґуглі, то 100% можна в цьому переконатись. Згадки про перші слінги датуються другим тисячоліттям до нашої ери, тоді як візок винайдено лиш у XVIII столітті нашої ери. Отже слінг є автентичною переноскою і в принципі кожен континент загалом та народність зокрема в даному аспекті мають свої особливості щодо традицій слінгоносіння.


Україна не є винятком у цьому плані. Думаю, кожна мама неодноразово чула словосполучення «носити у подолі». До слінгів ця фраза має безпосереднє відношення. Ще на Русі дітей носили в нижній частині сукні чи спідниці або ж в певному виді фартушка, які були достатньо довгими та широкими для цього. Кінці фартушка обмотували навколо шиї. Завдяки такому способу носіння дітей жінка могла виконувати всю необхідну роботу, адже діти з перших днів життя проводили максимально багато часу в контакті з мамою.

Ужгород, 1939 рік. Фото з журналу "LIFE"

Якщо вести мову про безпосередньо українську народність, то наші предки носили дітей в гайтці – довгому вишитому рушникові. Це було одним з найвикористовуваніших способів носіння дитини аж до середини ХХ століття. Звідси й пішло сленгове «пішли гайтю». Як носили таким чином дитину? Вищезазначеним рушником спочатку обмотували всю дитину, а потім один з кінців перекидався через плече і знову обмотував дитину. Малюк розміщувався таким чином на обгорнутому плечі, а одна з рук матері була абсолютно вільна. В гайтках носили дітей аж до 50-х років ХХ століття. В залежності від статків родини використовували або відріз домотканого полотна довжиною до 3 метрів, або гарний вишитий рушник. Такі переноски називались також "загортачками".

Гайтка (або загортачка) - вишитий рушник для носіння дитини. Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Фото з сайту prozahid.com

На Гуцульщині були свої традиції слінгоносіння. В цій місцевості використовували такі переноски як «верети» або ж «бегаси» - торбини з двома кишенями, які перевішувались через плече.


Популярність тогочасних тканинних переносок підтверджує і картина Тараса Шевченка «Циганка-ворожка».

"Циганка-ворожка" — малюнок Тараса Шевченка виконаний ним в Санкт-Петербурзі в 1841 році. Папір, акварель. Розмір 26,5 × 20,7

Сучасні ткацькі верстати дають змогу виготовляти слінгову тканину в тому числі і в етнічному стилі – на будь-який смак покупця. Колір, візерунок, склад тканини – пропозиція за останні кілька років дуже зросла. Зробити вибір стає складніше, аніж обрати бажаний варіант, особливо, якщо він планує бути єдиним.


Тетяна Джигар,

слінгоконсультант

255 перегляд

© 2016-2019 Okrosh® Всі права захищені